Відомості про автора
Людмила Миколаївна
Посада:
вчитель української
мови та літератури
місце роботи:
ЗОШ І – ІІІ ст. № 1 м. Бара
Стаж роботи: 25 років
Категорія: вища
Звання: учитель-методист
Використання сучасних інтерактивних
технологій як засобу активізації
пізнавальної діяльності учнів
на уроках української мови
та літератури
(з досвіду роботи)
Коли народився новий вчитель, до його колиски
прилетіли три феї. Перша сказала: «Ти будеш завжди молодим, адже з тобою завжди
поряд буде молодь». Друга пророкувала так: «Ти завжди будеш красивим у думках
та душі, тому що немає нічого шляхетнішого, ніж дарувати своє серце дітям».
Третя фея говорила: «Ти будеш безсмертним, тому що твоє життя продовжиться в
твоїх учнях». І тут до новонародженого підлетіла четверта фея, й злим голосом
прокричала: «Але ти вічно будеш перевіряти зошити, робочий день твій буде 8
годин до обіду й 8 після. Думки твої будуть тільки про школу, й ти ніколи не
заспокоїшся. Так що, доки не пізно, обирай!»
А
учитель відповів з посмішкою: «Уже пізно обирати. Ця фея завжди приходить
занадто пізно. І ті вчителі, що вирішили пов’язати своє життя зі школою, уже
ніколи не зрадять цьому шляху!»
Кожен вчитель має право на вибір рівня
активізації, який залежить від наявного часу на вивчення теми, якості
підготовки школярів і самого вчителя.
Всі види
діяльності на окремо взятому уроці важливі, бо діюча особистість мусить зуміти
виконати як просту, механічну роботу, так і складну, творчу.
Проте,
зрештою, творчі види роботи - найважливіші, бо дитину в майбутньому чекає
освоєння світу, а це не виконання вправи за зразком, це - неперервна творчість,
постійне розв'язування нестандартних задач. Тому стараюся створювати сприятливі
умови для розвитку творчого мислення й здібностей дітей, використовую для цього
дидактичний та методичний арсенал, самостійну роботу, роботу в групах, парах.
Інновація в перекладі
з латини означає «оновлення», «зміна». Це нововведення, зміна, новий підхід,
оновлення, створення якісно нового, використання відомого в інших цілях.
Незважаючи на
розмаїття нововведень, основною формою організації навчальної діяльності
залишається урок. Яким йому бути, вирішує вчитель.
Я цілком
погоджуюсь із думкою В. Сухомлинського: «Урок — це дзеркало загальної і
педагогічної культури вчителя, мірило його інтелектуального багатства, показник
його кругозору, ерудиції».
На відміну від пасивних і активних методів
інтерактивні передбачають «співнавчання», при якому і учитель, і учні, є
суб'єктами навчального процесу.
На цих уроках я
виступаю лише в ролі організатора навчального процесу, лідера групи, помічника.
Одночасно з
використовуванням традиційних методів, таких, як лекція, читання, пояснення,
опитування, активно практикую інтерактивні методи: творчі завдання, роботу в
малих групах, навчальні ігри, моделювання, роботу з документами, екскурсії,
роботу з наочними посібниками, використовую прийоми «учень в ролі вчителя» і
«кожен вчить кожного».
У своїй роботі
широко застосовую технології проекту «Читання та письмо для критичного
мислення». Критичне мислення — це не об'єкт вивчення, а результат навчання, це
момент у мисленні, коли критичний підхід стає природним шляхом взаємодії з
ідеями та інформацією, це активний процес, що надає учневі можливість
контролювати інформацію, ставити під сумнів, об'єднувати, переробляти, адаптувати
або відкидати.
«Мозкова атака» —
це вільна генерація великої кількості ідей з певною метою.
Перший етап —
актуалізація знань. Моя роль — спрямувати роботу, викликати зацікавлення,
схвилювати, спровокувати. Обговорення «мозкової атаки» обов'язкове. Учні добре
пам'ятають вимоги:
• писати, поки є час, не зупинятися;
• не осуджувати те, що пишеш сам і пишуть
інші;
• аргументувати «за» або «проти»
Музичне оформлення
уривків з тексту, віршів, що найбільш вразили.
Занурення в
епоху
шляхом звернення до елементів синтетичного виду мистецтва (декорації, костюми,
ескізи, виставки).
Ілюстрування
прочитаного тексту. В кабінеті діє змінна виставка учнівських малюнків.
Складання
діафільмів до твору.
Використовую
елементи рольової гри. Гра викликає потребу вчитися, любити людей.
• Словникова робота.
• Прийом складання заочних екскурсій
визначними місцями твору — це в літературі, а в мові — заочні екскурсії (усний
твір, усний переказ) використовую на уроках за епіграфами.
Розкриваючи
біографію письменника, використовую не лише опорні схеми, а й біографічні
квітки.
• Учні готують літературну фантазію
за фотографією, а при вивченні теорії літератури — літературне дерево.,
а також родовідні дерева.
Як зразок,
фрагмент уроку української літератури 6-й клас
Тема: Станіслав Чернілевський «Теплота родинного інтиму»,
«Забула внучка в баби черевички»
– Ви бачите малюнки – родовідні дерева наших родин. Крони цих дерев –
буйні і розкішні. Але дерево нашого роду не буде квітувати і зеленіти, якщо ми
підрубаємо його корені, якщо втратимо пам’ять роду. Діти, давайте пригадаємо,
як слід малювати і вести родинне дерево.
Отже, спочатку потрібно намалювати
коріння. Це батьки наших дідусів і бабусь. Якщо в них були сестри й брати, то
намалюємо ще й маленькі відрости. А тепер намалюємо стовбур – це дідусі і
бабусі. Наші батьки і їхні сестри й брати (тобто наші тіточки і дядечка) – це
гілочки. А ви, діти,- це листя. Так малюється Дерево Роду. У кожної гілочки,
кожного листочка або кореня є своє ім’я.
• Запрошую учнів написати листа письменникові,
головним героям; передати за допомогою кольору почуття літературного героя;
дати коментар до епізодів; підготувати експромт у певному стилі
(сентиментальному, романтичному, реалістичному).
• Використовую алгоритми на уроках
мови.
• За опорними схемами учні підбирають мету
уроків, обирають епіграф.
• По закінченні теми проводжу «тематичні
портфелі» (творчі домашні завдання).
• «Кутки» — вид групової діяльності,
який сприяє виникненню дебатів, а також використовує групове навчання для
пошуку конструктивних аргументів.
• Метод передбачення або ланцюжок
ключових слів теми.
• «Круглий стіл». Думка висловлюється
(записується), після чого слово надається партнеру зліва.
• «Триступеневе інтерв'ю»
Значну увагу
приділяю використанню наочності на уроці: малюю сама й до творчості залучаю
учнів.
Таким чином, у співпраці
народжується урок.
Реалізуючи
проблему, домагаюся найголовнішого в цій роботі — школярі почувають себе
спокійно і вільно, висловлюють свої думки, навіть коли вони, можливо,
неправильні, але почувають себе на уроці комфортно у спілкуванні з товаришами,
вони впевнені в тому, що кожного завжди вислухають і ніколи перед класом не
зроблять посміховиськом. Кожен учень має право виправити свою помилку, має
право працювати в групі.
Намагаюся
створити доброзичливу, творчу атмосферу співпраці вчителя з учнями, в якій вони
є першовідкривачами всіх таємниць світу, а вчитель — мудрим спрямовувачем їхніх
творчих пошуків.
Скільки дітей — стільки й талантів. Важливо
помітити, підтримати, не розгубити ці дорогоцінні скарби, допомогти у
становленні особистості — непересічної, неповторної, яскравої.
А винагородою за
розуміння і підтримку стане любов і повага, теплі посмішки і незабутні щирі
зустрічі з випускниками. Якщо ти відчуваєш усе це, якщо ти не байдужий до
цього — ти відбувся як учитель.
Немає коментарів:
Дописати коментар