Метод проектів на уроках української мови та літератури

         Серед багатьох методів роботи, які стимулюють інтерес учнів до нових знань, сприяють розвитку дитини через розв'язання проблем і застосування їх у конкретній діяльності, я часто застосовую метод проектів. Сьогодні, коли в українській школі виникла необхідність у якісно нових характеристиках освітніх систем, метод проектів користується попитом і популярністю.

Методична передмова

Сила методу проектів в тому, що він пов’язує нашу навчальну і виховну роботу з життям. Проектна діяльність допомагає дітям включитися в активну соціальну дію.

      Завдання проекту не тільки в тому, щоб виконати якусь корисну роботу, а й у тім, щоб розширити світогляд учнів, набути теоретичних знань.

     Кожний проект дозволяє побачити у звичайному щось нове, роздивитись об’єкт дослідження з інших точок зору, розвиває вміння, здібності й мислення учнів; відкриває нові можливості та розкриває прихований  потенціал кожного; допомагає вдосконалюватись, спілкуватись і прислуховуватись; підтримує і дає впевненість у собі, віру в своє «я».

      Цінною є співпраця між учнем та вчителем. Важливим  у роботі над проектом є не лише результат, а  й процес досягнення результату. Така діяльність може зацікавити навіть і тих учнів, які не вважають уроки літератури вкрай необхідними. 

Проектні роботи

В основі методу проектів лежать:

-  розвиток пізнавальних умінь і навичок учнів;

-  уміння орієнтуватися в інформаційному просторі;

-  уміння самостійно конструювати свої знання;

-  уміння інтегрувати свої знання з різних галузей науки;

-  уміння критично мислити.

Метод проектів орієнтований на самостійну діяльність учнів (індивідуальну, парну, групову) у відведений для неї час (від декількох хвилин уроку до декількох тижнів, а іноді й місяців).

          Проект (у буквальному значенні слова — «кинутий вперед») спеціально організоване вчителем і самостійно виконуване учнем завдання. Отже, проектом, на мою думку, можна назвати роботу різного плану: від звичайного реферату і нестандартно виконаного завдання до дійсно серйозного дослідження із наступним його захистом, бо в основі його — спрямованість на результат діяльності школяра. Зовнішній результат можна буде побачити, застосувати на практиці. Внутрішній результат — досвід діяльності — стане безцінним досягненням учня, який поєднує знання і вміння, компетенції і цінності.

          В основі проекту лежить дослідження певної проблеми, що передбачає високий рівень творчої активності учнів. Адже відбувається відхід від традиційної форми уроку, надається свобода у виборі теми, методів, форм роботи. Учні усвідомлюють велику відповідальність.

                                          Типи проектів за провідною діяльністю:

• дослідницько-пошукові;

• ознайомлювально-інформаційні;

• ігрові (рольові);

• творчі;

• прикладні.

1. Дослідницько-пошукові проекти.

Діяльність учнів спрямована на розв'язання проблеми, результат якої заздалегідь не відомий. Проекти за своєю структурою максимально наближені до наукових досліджень:

• постановка проблеми;

• формулювання гіпотези;

• планування та розробка дослідницьких дій;

• збирання інформації, її аналіз та узагальнення;

• підготовка та оформлення результатів проекту;

• публічна презентація результату;

• рефлексія;

• висновки.

Для цих проектів важливі мета, структура, соціальний напрям, актуальність. Вони дають змогу активізувати та розвивати розумові й мовленнєві здібності школярів, їхнє мислення, пам'ять, привчають до уважності, спостережливості, відповідальності, формують культ знань.

2. Ознайомлювально-інформаційні проекти.

Спрямовані на збір інформації про який-небудь об'єкт, явище. Передбачено ознайомлення учасників з цією інформацією, її аналіз та узагальнення фактів. Проект має певну структуру:

• формулювання мети;

• робота з різноманітними джерелами інформації;

• обробка матеріалів, їх аналіз, узагальнення, зіставлення з відомими фактами, аргументовані висновки;

• оформлення результату;

• презентація (публікація, у тому числі в електронній мережі тощо).

Проте в процесі роботи припускається корекція структури проекту. Крім того, ознайомлювально-інформаційні проекти можуть бути органічною частиною дослідницьких, їхнім модулем.

Результат такого проекту можна представити таким чином:

• збір і оформлення цікавих фактів із життя письменника (життєва позиція, ідейно-естетичний ідеал, кредо і світогляд, вдача, темперамент, грані особистості, характер, зацікавлення і захоплення, обдарування тощо);

• пошук і оформлення відомостей про різні варіанти твору;

• складання карти подорожей літературних героїв;

• створення фотоальбомів, виставок;

• проведення уявних екскурсій тощо.

Ці проекти інтегрованого характеру. Учні одержують проблемні завдання залежно від пізнавальних інтересів і творчих здібностей (завдання для біографів, учнів-літературознавців, учнів-читців тощо).

3. Ігрові (рольові) проекти.

Учасники беруть на себе певні ролі, обумовлені характером та змістом проекту. Це можуть бути як літературні персонажі, так і реально існуючі особистості, імітуються їх соціальні або ділові взаємини. Ступінь творчості учнів дуже високий, але домінуючим видом діяльності залишається гра. Результати роботи намічаються на початку, проте повністю вони виявляються лише наприкінці. Структура проекту залишається несталою до завершення роботи.

Результат ігрового проекту — це:

• реклама книжки;

• імітація зйомки продовження оповідання чи повісті;

• літературно-театральні вистави;

• обігрування різних сюжетних версій та ситуацій, у яких опиняються герої;

• літературні ігри (кросворди, чайнворди, лабіринти, ребуси і т.д.);

• ігрова імітація соціальних і ділових стосунків тощо.

4. Творчі проекти.

Такі проекти не мають чіткої структури спільної діяльності учасників, вона вимальовується залежно від жанру остаточного результату та його представлення. Однак оформлення результатів потребує чіткої структури обраної форми. Головне завдання проекту полягає в тому, щоб навчити школярів грамотно, логічно, творчо висловлювати свої думки, використовуючи засоби художньої виразності.

Результат творчого проекту — це створення і презентація:

• відеофільму;

• фотопроекту;

• діафільму;

• сценарію до створених фільмів;

• рукописних збірок різної тематики з ілюстраціями;

• сценарію літературно-музичного свята;

• колективного колажу;

• ілюстративного матеріалу;

• журналу мандрівки разом з улюбленим героєм; творів різних літературних жанрів (казок, оповідань, есе, віршів, статей тощо);

• альманаху;

• макета журналу, газети, альбому тощо.

5. Прикладні проекти.

Мають певну структуру взаємодії учасників, кожен з яких виконує певну функцію. Проект має чітко визначений результат, який орієнтований на соціальні інтереси учнів. Особливо важливою є правильна організація координаційної роботи у вигляді поетапних обговорень та презентація одержаних результатів і можливих засобів їх упровадження у практику.

Результати прикладних проектів — це складання:

• проекту освіти 20.. року;

• заповіту нащадкам;

• словників різних видів: топонімічних, власних назв, застарілих слів, діалектизмів, неологізмів (на матеріалі художніх творів) тощо;

• хроніки життя класу;

• законів класу (школи);

• інструкції тощо.

На практиці частіше доводиться мати справу зі змішаними типами проектів.

Наведемо приклади завдань різних видів проектів за провідною діяльністю, які можна запропонувати на вибір учням.

За кількістю учасників:

-  індивідуальні;

-  парні;

-  групові.

За терміном виконання:

-  міні-проекти (урок чи частина уроку);

-  короткострокові (від одного до кількох уроків);

-  середньострокові (від місяця до кількох місяців);

-  довгострокові (від півроку — до кінця навчального року).

Проект — це:

-  проблема;

-  планування;

-  пошук інформації;

-  продукт;

-  презентація;

-  портфоліо.

Яка ж роль учителя у проектній діяльності учнів?

-  Помічник у визначенні мети діяльності;

-  консультант у плануванні та організації роботи;

-  спеціаліст у багатьох галузях науки;

-  ентузіаст у мотивації учнів для досягнення поставленої мети;

-  координатор групового процесу;

-  партнер спільної діяльності;

-  експерт результатів творчої діяльності.

Залучення учнів до проектної діяльності

         Найчастіше на уроках української літератури використовуються творчі проекти, участь у яких допомагає школярам краще осягнути художній твір, зрозуміти літературну епоху, усвідомити особливості творчості різних письменників, висловити особистісне ставлення до того чи іншого літературного явища, реалізувати свої творчі та інтелектуальні здібності.

На мою думку, найбільш доцільно використовувати метод проекту на етапі закріплення знань, умінь, навичок, коли текст прочитано та проаналізовано. Метод проектів дозволяє ефективно систематизувати та узагальнити знання учнів з певної теми (розділу).

         Залучення до проектної діяльності відбувається поступово. Практика роботи підтверджує, що учні 5-х класів — новачки у цій справі, тому й починати треба з простого:

-  авторський кросворд на певну тему з української літератури;

-  повідомлення;

-  реферат на певну тему з літератури або мови.  Це і є домашній міні-проект, що вимагає індивідуальної творчої роботи, створюючи тим самим умови для самореалізації учнів з різним рівнем підготовки, формуючи позитивну динаміку мотивації, створюючи ситуацію успіху і творчої атмосфери.

  Починаючи з 7-го, 8-го класу, все більше учнів стають активними діячами вже групових проектів, проектів по систематизації і узагальненню знань, розробці тестових завдань. Комп’ютерна презентація стає справжнім захистом наукового дослідження чи глибокої роботи.

         Учні 9-х – 11-х класів -  вже досвідчені аналітики й експерти. Крім міні-проектів, для них важливе значення мають короткотривалі та середньотривалі, парні та групові проекти, комплекс пошукових, дослідницьких, різного роду творчих видів робіт, що виконуються з метою практичного чи теоретичного вирішення значущої проблеми. Найсерйознішим проектом, звичайно, є учнівська науково-дослідницька робота.

         Робота над груповим проектом сприяє формуванню комунікативної компетентності- здатності встановлювати і підтримувати необхідні контакти з іншими людьми, досягнення партнерами взаєморозуміння, краще усвідомлення ситуації і предмета спілкування. Для учнів цього віку характерна недостатня сформованість у них навичок спілкування (замкнутість), нездатність одержувати інформацію в спілкуванні, використовувати зворотний зв’язок (труднощі при формулюванні запитання для одержання додаткової інформації), нездатність звернутися по допомогу і прийняти її. Тобто є певні проблеми у комунікативній сфері. Проектна діяльність дає можливості усунути багато проблем спілкування.

  Неодмінним складником проектної діяльності є презентація матеріалів перед широкою аудиторією. Вона має свій строгий регламент — 7—10 хвилин на виступ і 3—5 хвилин відповіді на питання. Презентація призначена для демонстрації отриманого продукту: відеофільму, відеоряду, тестів, збірки творчих робіт, словника, розробці інтелектуальних ігор або сценарію позакласного заходу. За своїм педагогічним ефектом - це один із найбільш важливих етапів проекту, коли учень одержує можливість презентувати результати своєї праці.

         Важливим моментом є підкреслення рівня творчості та оригінальності, ступінь володіння інформацією з досліджуваної теми та риторичні вміння.

На практиці частіше доводиться мати справу зі змішаними типами проектів. Приклади завдань різних видів проектів за провідною діяльністю, які можна запропонувати на вибір учням            7 класу під час вивчення творчості Івана Франка.

Дослідницько-пошукові проекти

• Дослідити образи повісті «Захар Беркут» за опорною схемою (планом).

• Укласти схему міні-дослідження «Провідна думка повісті «Захар Беркут».

• Провести міні-дослідження ролі описів природи у творі.

Ознайомлювально-інформаційні проекти

• Підготувати інформацію про історію написання повісті «Захар Беркут».

• Скласти карту подорожі героїв повісті Івана Франка.

• Підготувати повідомлення про боротьбу руського народу проти монголо-татар.

Ігрові проекти

• Підготувати рольову гру «Зустріч з Франком» (на основі статті М. Коцюбинського «Іван Франко»).

• Створити ігровий проект (ребуси, чайнворди тощо) за повістю «Захар Беркут».

Творчі проекти

• Представити створений діафільм за мотивами повісті «Захар Беркут».

• Створити ілюстрації-портрети героїв повісті.

Прикладні проекти

• Укласти словничок «Архаїзми та діалектизми у повісті І. Франка «Захар Беркут»

  Теми для проектів, що виконували мої учні, обиралися ними виключно за бажанням. Тобто опрацьовувався матеріал, який викликав  в учнів зацікавлення. З учнями 5 класу ми презентували проект «Легенди», «Цікаві фразеологізми»; учні 6 класу працювали над проектом «Будова слова», творча група створила проект «Вживання іншомовних слів». Діти оформлюють результати роботи у вигляді доповідей, публікацій, буклетів, мультимедійних презентацій .

До того ж, часто використовую власні мультимедійні презентації на уроках мови та літератури. Це викликає живий інтерес в учнів, покращує процес засвоєння матеріалу, унаочнює пізнання, сприяє розвитку творчих здібностей. Учні працюють як над короткочасними, так і над довготривалими проектами.

   Проектна робота настільки захопила  учнів, що вони стали змагатися між собою, намагалися показати більш вдалі роботи, оформлювали презентації. Почався такий бажаний для кожного вчителя «процес творчості».

         Чи можна поставити під сумнів користь проектної технології, якщо в ході її застосування учень вчиться самостійно здобувати знання і використовувати їх для вирішення нових пізнавальних і практичних завдань? Діти придбають комутативні навички та вміння, працюючи у різноманітних групах та виконуючи різні соціальні ролі (лідер, виконавець, посередник і т. п.), ознайомляться з різними думками щодо однієї проблеми. Особливо цінним активізуючим стимулом діяльності є те, що проектне навчання не порушує принципу невимушеності, у міру виконання роботи зростає ступінь захопленості нею. Діти вчаться на власному досвіді й досвіді своїх товаришів, бачать результат своєї власної праці.

Підсумовуючи, зауважу, що проектування завжди сполучене зі змінами, воно перетворює, модифікує і трансформує світ, в якому ми живемо. Для його здійснення необхідні активність, творчий підхід. Ще І. Іванов зазначав, що «творчість — це не розкіш для обдарованих, а загальна біологічна потреба, інколи не усвідомлена нами». Крім того, метод проектів позитивно впливає на емоційний стан школярів. Він дає змогу використовувати ресурси проектувальників ефективніше, передбачає використання нестандартних форм занять, можливість поділитися життєвим досвідом, співпрацювати з учнями різновікових груп, самостійність у виборі теми, відсутність вимушеного керівництва з боку вчителя і діяльнісний підхід — дії, спрямовані на досягнення певного результату. Метод підпорядковується принципу гуманізації системи: дає змогу невстигаючим учням пережити успіх, відзначити особисті — та колективні досягнення через само- та взаємооцінювання. Цінним є те, що школярі набувають уміння користуватися джерелами інформації: книгами, періодикою, аудіовізуальними та комп'ютерними засобами, вчаться самостійно опановувати знання, порівнюючи, зіставляючи, даючи оцінку вчинкам, стосункам людей, суспільним і культурним явищам та процесам, спостерігати і робити власні висновки.

СТАНІСЛАВ ЧЕРНІЛЕВСЬКИЙ «ТЕПЛОТА РОДИННОГО ІНТИМУ», «ЗАБУЛА ВНУЧКА В БАБИ ЧЕРЕВИЧКИ» УРОК УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ. 6-Й КЛАС

Л.М. Слободянюк, учитель української мови та літератури вищої категорії, старший учитель Барської ЗОШ І-ІІІ ст. №1, Вінницька обл.

Л.М. Слободянюк

Мета:

·                   Ознайомити учнів із життєвим і творчим                            шляхом поета; донести до дітей красу його творів.

·                   Розвивати навички виразного й усвідомленого читання віршів, уміння співвідносити відчуття, висловлені у цих творах, з власними, пережитими особисто.

·                   Виховувати любов до найближчих людей, до рідного дому, відповідальність за власну родину.

Обладнання: фото письменника, ілюстрації до            

                     творів, підручник

Тип уроку: урок засвоєння нових знань

Доки живі ще ваші матері,

Хай всі дороги вас до них ведуть

Г. Світлична

Батьки і діти – серця одні,

               Батьки і діти – душі  пісні,

Батьки і діти – страждань політ,

                                                       Батьки і діти – родини цвіт

Т . Кукуруза

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. Мотивація навчальної діяльності

Слово вчителя.

- Діти, кожна людина є частиною великого роду, з яким нерозривно пов’язане її життя і доля. Краса роду залежить від його представників, і якщо ми хочемо, щоб наші нащадки були прекрасні душею, ми повинні самі бути такими і виховувати в собі найкращі якості.

ІІ. Оголошення теми та мети уроку

ІІІ. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

1.  Слово вчителя.

         Сьогодні ми з вами поговоримо про найближчих кожному з нас людей – маму і бабусю, про рідний батьківський дім, тому епіграф так співзвучний із темою нашого уроку.

         Зрозуміло, що дуже дорогими є батьківський дім, рідна матуся і для поета, кіносценариста Станіслава Чернілевського , який з’явився   на світ 1950 року у селі Жвані на Вінниччині. Родина рано втратила батька – годувальника, і хлопцеві з багатодітної сім’ї довелося вчитися у школі – інтернаті, по закінченні котрої він вступив до педагогічного інституту. Потім закінчив Київський театральний інститут, працював на кіностудії ім. О. Довженка.

         1984 року вийшла його збірка «Рушник на землі». Поет удостоєний премії імені В. Симоненка

         2. Створення психологічного портрета автора.

- Погляньте на фото поета (додаток №1). Що ви можете сказати про цю людину за зовнішніми рисами? (Відповіді дітей)

Чи не здається знайомим вам це обличчя? Де ви його могли бачити?

(На телеканалі «1+1», де він зараз працює режисером і редактором)

         3. Слово вчителя.

«Найдорожча на світі – мама, найцінніше в житті – щирість і теплота родинних стосунків»,- ці слова належать С. Чернілевському. Ще з дитинства він зрозумів, що найдорожча в його житті – мама, гіркота вічної розлуки з якою перетворилася в дорослому житті на чудову поезію «Теплота родинного інтиму»

4. Виразне читання поезії «Теплота родинного інтиму»

Теплота родинного інтиму.

Ще на шибках досвіток не скрес.

Встала мати. Мотузочком диму

Хату прив’язала до небес.

Весело і з ляком серед печі

Полум’я гуляє по гіллю.

Ковдрою закутуючи плечі,

Мати не пита, чому не сплю.

Вже, однак, зникає гіркотина,

Не катує серце печія.

Знову я – малесенька дитина,

Мати знає більше, аніж я.

Матері розказувать не треба,

Як душа світає перед днем

В хаті, що прив’язана до неба

Світанковим маминим вогнем.

5. Словникова робота

Інтим, інтимний – особистий, задушевний;

досвіток – ранок;

не скрес – не зник;

небеса – небо;

полум’я – вогонь;

катує – робить боляче;

гіркотина – тягар на душі;

хата прив’язана до неба – з’єднана з небом стовпом диму.

6.Бесіда за змістом поезії.

- Яке враження справив на вас цей вірш?

- Які почуття виникли після прочитання поезії?

- Де відбуваються події, змальовані у вірші?

- У яких словах вірша виражена любов сина до матері?

- Як ви розумієте рядок «Мотузочком диму хату прив’язала до небес»?

- Чи існує тісний зв’язок і взаєморозуміння між вами й вашими мамами?

7. Робота в парах. Доберіть епітети до слова «інтимний»

Інтимний – (особистий, потаємний, задушевний, близький, любовний,

щирий, щиросердний).

8. Слово вчителя.

З особливою любов’ю і теплотою змалював образ бабусі Іван Драч:

А бабуся, бабусина, бабусенція

До дівчиська, дівчиниська так і

 тулиться,

Бабумамця, бабубатько, бабусонечко.

- За що ви любите своїх бабусь?

- Чи часто ви їх відвідуєте?

         Осінь часто загострює самотність, осінніми сльозами – дощами, зі смутком. Це пора прощання з літечком, а для бабусі - прощання зі своєю внучкою, яка після літніх канікул від’їздить до міста. Саме ці почуття лягли в основу поезії С. Чернілевського «Забула внучка в баби черевички»

9.Виразне читання вірша

Забула внучка в баби черевички.

Дитячим сміхом бризнувши в зело,

За повелінням вікової звички

Перекотилось літо за село.

Махнуло рученя на бензовозі –

І курява вляглась після коліс.

А баба все стояла на дорозі,

Хустинкою торкаючись до сліз.

І вийшло в небо зорі – паровички

І тихо бабка посеред села

Малесенькі дитячі черевички

У спорожнілу хату занесла.

Лягла собі. І світло не світила

Торкнулась черевичків перед сном…

І осінь їй тихенько опустила

Горіховий листок перед вікном.

10.Словникова робота

Перекотилось літо – минуло літо;

бензовоз – машина, яка возить пальне;

вийшли зорі – паровички – засіяли на небі зірки;

осінь опустила листок – впав із дерева листок.

11. Бесіда за змістом вірша.

- Які враження справив на вас цей вірш ?

- Яка пора року згадується у вірші?

- Що забула внучка у бабусі?

- Які слова передають біль розлуки бабусі з внучкою?

- Символом чого виступають черевички внучки?

- З яких слухових і зорових образів складається поезія?

(Тут інша тиша, ніж у попередньому вірші,- це тиша смутку, прощання).

12. Словесне малювання.

Якою ви уявляєте бабусю з вірша «Забула внучка в баби черевички»

ІV. Закріплення знань, умінь та навичок

1. Робота в групах

Перша група – запишіть якнайбільше прислів’їв про матір і обговоріть                                                            деякі з них. (Нема того краму, щоб купити маму. Матері ні купити, ні                              заслужити. Материн гнів, як весняний сніг, рясно випаде, та скоро розтане. На сонці тепло, а біля матері добре. Як                   матір покинеш, то і сам загинеш. Всякій матері свої діти                                 милі).

Друга група –  підкресліть епітети,які характеризують вашу маму,                                 розкажіть про неї. (Гарна, ніжна,близька, весела, горда, досвідчена, мила, зажурена, заклопотана, ласкава, правдива, рідна, сумна, сердечна, турботлива, усміхнена, чепурна, чорнобрива, охайна, чуйна, щаслива)

Третя група – згадайте та запишіть прислів’я про бабусю. Складіть невеличкий віршик  (одну строфу) про бабусю.  (Поки баби – доки й ради. Хто бабусю має – потіху знає. Бабуся скаже, як зав’яже. Там бабині гуки, де онуки.

Бабине слівце – плідне деревце. Є баба, є й діти) 

Четверта група – випишіть із тексту вірша «Забула внучка в баби  черевички» слова із зменшено – пестливими суфіксами. (Черевички, рученятко, хустинка, бабка, маленькі,  тихенько).

2.Розгляд родинних  дерев (додаток №2), які діти намалювали вдома.

Слово вчителя.

         - Ви бачите малюнки – родовідні дерева наших родин. Крони цих дерев – буйні і розкішні. Але дерево нашого роду не буде квітувати і зеленіти, якщо ми підрубаємо його корені, якщо втратимо пам’ять роду. Діти, давайте пригадаємо, як слід малювати і вести родинне дерево.

         Отже, спочатку потрібно намалювати коріння. Це батьки наших дідусів і бабусь. Якщо в них були сестри й брати, то намалюємо ще й маленькі відрости. А тепер намалюємо стовбур – це дідусі і бабусі. Наші батьки і їхні сестри й брати (тобто наші тіточки і дядечка) – це гілочки. А ви, діти,- це листя. Так малюється Дерево Роду. У кожної гілочки, кожного листочка або кореня є своє ім’я.

V. Підсумки уроку

1. Технологія « Незакінчене речення»

Закінчіть речення: «На сьогоднішньому уроці для мене найбільш важливим відкриттям було…»

2. Слово вчителя

Діти! Родина, сім’я – це найдорожче для кожної людини. «З родини йде життя людини», - говорить народна мудрість. Тут людина робить свої перші кроки, звідси вона виходить у широкий світ. Я хочу нагадати вам, що в Україні й досі шанується сімейна мораль, коли в родині з великою повагою ставляться до старших, допомагають їм і виявляють до них постійну турботу. Давайте разом прочитаємо молитву за родичів: «Всемилосердний Боже! Дякую Тобі за наших рідних, за все те добре, що ти нам подав через них. Вони виховують нас, навчають жити за Твоїми святими заповідями, не грішити. Ми любимо їх і хочемо завжди шанувати і слухати. А ти, Господи, поможи нам у цьому Твоєю ласкою, благослови їх, Господи, добром, здоров’ям, довгим і щасливим життям; хорони від злого, дай їм силу перемогти всі труднощі, діждатись потіхи від своїх дітей».

VІ. Домашнє  завдання.

1. Виразно читати й аналізувати вірші С. Чернілевського.

2. Намалювати ілюстрації (додаток №3).

3. Написати листа своїй бабусі.     

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття…

Епіграф

                      

Який потрібно мати

В душі безсмертний цвіт,

Щоб хвилювати людство

І через сотні літ.

Яким зарядом треба

Наснажити слова,

Щоб пісня і сьогодні

Звучала, як нова …

                                                                     О. Підсуха

 Мета: доповнити, розширити знання учнів про Шевченка – поета,  Шевченка – художника. Виховувати в учнів любов і повагу до Великого Кобзаря, до історичного минулого України, до сторінок історії народу, який боровся за свою свободу, шанобливе ставлення до надбань української культури.

Обладнання: портрет Тараса Шевченка, твори поета, картини; грамзапис вірша – пісні “Реве та стогне Дніпр широкий”, схематична  карта України, мікрофон, скрипка, фарби,  свічка, папір.

ХІД ЗАХОДУ

ВЕДУЧИЙ. Великі поети – вічні супутники свого народу і цілого людства. Таким вірним, благородним супутником на дорогах століть став для україн­ців, для всіх братніх народів Тарас Шевченко – гордість і слава української нації. У 2015 році Україна відзначає  201-річчя від дня народження      Кобзаря.

Учень.  Чий портрет у кожній хаті –

 І у бідній, і в багатій –

 Прикрашений рушниками,

 Вишитими руками мами?      (Портрет Шевченка)

Учень.

До мене сьогодні всміхнувся Шевченко
З картини, що там на стіні.
Читає пісні його залюбки ненька,
Розказував батько мені:

Як вівці він пас – ще малий був хлопчина,
А виріс – великий дав дар:
Для всіх поколінь, для всієї Вкраїни,
Цю книгу, що зветься "Кобзар".

Як книгу святу берегли ми завзято,
З собою забрали у світ,
Як слово Тараса завжди зберігати,
Великий усім заповіт.

Буду й я любити Вкраїну рідненьку,
То може й мені ще не раз
З картини ласкаво всміхнеться Шевченко,
Наш Батько, великий Тарас.

Леся Храплива

Учень. Навесні, коли тануть сніги

І на рясті заграє веселка,

Повні сил і живої снаги

Ми вшановуємо пам'ять Шевченка.

ВЕДУЧИЙ. Минуло вже багато з дня народження славного сина України, але в багатьох  українських родинах ви бачите прикрашений вишитим рушником портрет Кобзаря. Він  -  як   член сім’ї, як найдорожча людина. Народ таких письменників не забуває.

Учень. Благословенна та година,
               як народила мати сина
               і нарекла його ТАРАСОМ

ВЕДУЧИЙ. Тарас – Тарактикос (з грецьк.) – “здатний на непокору”, “безстрашний”,“бунтар”

Учень.

Був це хлопець кмітливий,

                           Чесний і справедливий,

                           Любив дуже читати,

А ще більше – малювати.

А ще любив малий Тарас

                           Вечірні зорі рахувати.

ВЕДУЧИЙ. Восьмилітнього Тараса батьки віддали до дяка в "науку". Дивна це була наука. П'яниця-дяк навчав дітей по церковних книгах. За найменшу провину карав своїх учнів різками. Будучи уже відомим поетом, Т. Шевченко згадував ту школу, куди привела його кріпацька доля. Тарас наймитує в школі, а потім наймається пасти громадську череду.

“Мені тринадцятий минало” Сценка (початок)

Оксанка. Чом же плачеш ти? Ох дурний Тарасе. Давай я сльози витру. Не сумуй ти читаєш, найкраще за всіх Тарасику, адже кажуть найкраще від усіх співаєш, ще й кажуть малюєш. От виростеш і будеш малярем. Еге ж?

Тарас. Еге є малярем.

Оксана. І ти розмалюєш нашу хату?

Тарас. Еге є. А всі кажуть, що я ледащо і ні на що не здатний. Ні я не ледащо. Я буду таки малярем.

Оксанка. Авжеж будеш! А що ти ледащо, то правда. Дивись, де твої ягнята! Ой бідні ягняточка, що чабан у них такий – вони ж питоньки хочуть!

ВЕДУЧИЙ. Мине 20 років, і він з болем буде згадувати своє дитинство у вірші "Мені тринадцятий минало".

Учень.

Йому тринадцятий минав. 

Він пас ягнята за селом

І серцем чистим бік пізнав

Біль народу, що був рабом.

Учень.

Мені тринадцятий минало.
Я пас ягнята за селом.
Чи то так сонечко сіяло,
Чи так мені чого було?
Мені так любо, любо стало,
Неначе в бога ……
Уже прокликали до паю,
А я собі у бур'яні
Молюся богу… І не знаю,
Чого маленькому мені
Тойді так приязно молилось,
Чого так весело було?
Господнє небо, і село,
Ягня, здається, веселилось!
І сонце гріло, не пекло!
Та недовго сонце гріло,
Недовго молилось…
Запекло, почервоніло
І рай запалило.
Мов прокинувся, дивлюся:
Село почорніло,
Боже небо голубеє
І те помарніло.
Поглянув я на ягнята!
Не мої ягнята!
Обернувся я на хати —
Нема в мене хати!
Не дав мені бог нічого!.
І хлинули сльози,
Тяжкі сльози!. А дівчина
При самій дорозі
Недалеко коло мене
Плоскінь вибирала,
Та й почула, що я плачу.
Прийшла, привітала,
Утирала мої сльози
І поцілувала ….

Неначе сонце засіяло,
Неначе все на світі стало
Моє… лани, гаї, сади!.
І ми, жартуючи, погнали
Чужі ягнята до води.

Бридня!. а й досі, як згадаю,
То серце плаче та болить,
Чому господь не дав дожить
Малого віку у тім раю.
Умер би, орючи на ниві,
Нічого б на світі не знав.
Не був би в світі юродивим,
Людей і бога не прокляв!

ВЕДУЧИЙ. У вірші «Мені тринадцятий минало» змальований образ Оксани Коваленко - подруги дитинства Тараса. До тринадцятого року свого життя відніс Шевченко зворушливий епізод: він пас ягнята за селом, і його душу раптом огорнуло почуття невимовного щастя. Та раптом прийшло розуміння свого сирітства, самотності, бездомності, «і хлинули сльози, тяжкі сльози». Цей плач почула дівчинка, що недалеко «плоскінь вибирала», і поцілунком стерла гіркі сльози.

“Мені тринадцятий минало”.  Сценка (продовження)

Оксана. Тарасику! А у тебе малюнки є? То покажи.

Тарас. Добре, тільки тобі, сестричко (показує дощечку з малюком). Ось наша хата.

Оксана. Дуже схожа.. Невже це ти сам намалював? А чому на дощечці?

Тарас. Паперу не було. Дяк не дав… Ось розживусь, може на свитку, і на фарби, і на папір.

Оксана. Коли ж це буде?

Тарас. Колись буде. Ось чекаю, коли дяк повернеться. Обіцяв вчити малювати. Бачиш, і біля хати прибрав, і води приніс, і почистив пензлі. Якби мені… малярем… я б нічо не хотів більше.

Учень:

Хоче малювати,

Прагне він до знань,

Та за це багато

Зазнає знущань.

Учень: Нишком він малює

Статуї в саду,

Вночі пише вірші

Про людську біду...

ВЕДУЧИЙ. Тарас Григорович Шевченко, як художник займає одне із самих почесних місць в українському образотворчому мистецтві. Обдарований від природи хлопчина рано відчув тягу до малювання. Ще змалку крейда і вуглинка були для нього неабиякою радістю. Все ними малює: стіни, лави, стіл в хаті і на дворі, в себе і у гостях. Якось прийшла сестра Катерина з панщини і не впізнала своєї хати: візерунками розмальовані стіни, долівка і навіть призьба. Хлопець любив зображувати птахів, звірів, людей.  А ще Шевченка називають Кобзарем. Кого раніше називали кобзарями?

Учень. Колись у сиву давнину, ходили по Україні старі люди (часто вони були сліпі), співали про тяжке життя, про героїчні подвиги козаків. Співаючи, вони грали на старовинному інструменті – кобзі. Назва інструменту і дала назву – кобзарі. І серед нас є талановиті кобзарі, художники, поети.

( Учень співає пісню «Бандуристе, орле сизий» під музичний супровід на фортепіано однокласниці)

ВЕДУЧИЙ. Шевченко не грав на кобзі, не співав пісень по дорогах України, але коли читаєш його твори, то ніби чуєш ніжну, сумну пісню про тяжке життя народу. Чому ж  Шевченка називають Кобзарем?

Учень.  Шевченка називали Кобзарем, бо він правдиво і мудро розповідав про ті страждання,       яких сам зазнав, та люди, які тоді жили. Але він з великою любов’ю оспівував природу  рідного  краю, її  чарівність,  неповторність.  В  ті  жахливі  часи, зазнаючи величезних страждань, хлопчик ріс допитливим і розумним, працьовитим і уважним. А мрія  стати художником  ніколи  не  залишала  Тарасика.  Але  були у нього і інші мрії.  А які саме дізнаємося з уривку твору Оксани Іваненко “Біла ніч”.

                                                                                                    Оксана Іваненко

                        БІЛА НІЧ

  (Виходить учень в образі Тараса)

Замріяно. Як добре, що в Петербурзі білі ночі! 

     Хлопці, зморені денною працею, ще не сплять. Зовсім тихо на хазяйській половині.  Тільки Тарас ніяк не може заснути в своєму кутку.   У крихітне віконце на горище пробивається світло. Видно як удень. Це петербурзька  біла ніч. Тарас не може заснути. Та він не хоче зараз спати. Голова його повна думок і мрій. Це його єдиний вільний час, він може думати, про що хоче. Зараз так видно, він може робити, що хоче.

Тарас пройшов садом і повернувся в алею статуй. Яка тиша, який спокій зараз у цьому саду! Ніхто й ніщо не заважає, він може віддатися своїй улюбленій справі. Тарас виймає папір і починає перемальовувати статуї. Але всі почуття, думки, мрії збудженні прогулянкою. Про що міг думати Тарас? Ех! Якби можна було заспівати! Заспівати рідну пісню, яку співали рідні сестри, мати, старий дід там, на далекій Україні. Йому дуже захотілося заспівати так, як колись співав він сам, блукаючи ярами, степами, над синім Дніпром. Цього, звичайно, не можна робити. Але в голові линуть ці пісні, з якимось новими, своїми словами, і замість того, щоб малювати, як збирався, на рисувальному папері він записує свої пісні.

 Перед очима линуть широкі степи, зелені гаї і діброви, рідний Дніпро, то такий ласкавий привітний у літні ясні дні, з тихими вербами, що схиляються над ним, то непокірний, ревучий та могутній.

                                             Реве та стогне Дніпр широкий,

                                                Сердитий вітер завива,

                                              Додолу верби гне високі,

                                               Горами хвилі підійма...

Біжать рядки за рядками. Легко, без напруження, ,Тарас пише рідною своєю мовою,  якою розмовляв на селі з батьком, братами, сестрами, якою розказував дід свої  нескінченні оповідання, Якою рідна ненька співала пісні над убогою колискою. Він  перечитує, і самому дивно, що виходить так складно, так просто і гарно, і він усміхається  щасливо, розгубленою посмішкою.     Як же це добре, що в Петербурзі білі ночі!

 ВЕДУЧИЙ. Про що мріяв Шевченко в літньому саду? Так, мріяв малювати, співати, а створив чудовий твір, в якому так точно передав характер наймогутнішої річки України – Дніпра.  А ми спробуємо втілити мрію Тарасика.

  Краще зрозуміти цей твір нам допоможе музика.

 (Прослухування грамзапису твору “Реве та стогне Дніпр широкий” у виконанні капели     бандуристів.)

ВЕДУЧИЙ. Вслухайтесь в музику. Як вона звучить? Яка за характером?         (горда, неспокійна, простора, насичена, велична)

І серед нас з вами підростають майбутні художники , поети, музиканти. Кирило Рожков підготував свій виступ до цієї святкової події.(Рожков грає на скрипці)

Хай кожен з нас подумає собі:
«А що ж бо я зробив для України?
Чи я горю, страждаю в боротьбі,
Чи повзаю по-рабськи на колінах?
А що ж бо я? І відкіля мій рід?
Чи я не осквернив свойого роду?»
Лице Тарасове на тій сумній зорі,
Яка зійшла з тривог мого народу. 

ВЕДУЧИЙ.
- Не один вірш із цієї збірки знайшов дорогу до вашого серця. Його поетичне слово любить і ненавидить, плаче і сміється, радіє , сумує і співає.
(Виконання  дівчатами класу учнями твору Т.Г.Шевченка „Зацвіла в долині червона калина”.)

   Шевченко – це українець, рівних якому наша земля немала, і не відомо, чи матиме в майбутньому. Доля Тараса і доля України - невіддільні. Шевченко жив Україною, за неї страждав, для неї гартував свою волю, для її пробудження і визволення писав своє неопалиме безсмертне пророче слово, утверджуючи віковічне прагнення до волі. Шануючи Кобзаря, вклоняємося до землі за його безсмертне слово, за леліяння рідної мови, за віру, за надію, що над Україною ще зійде світанкова щаслива зоря волі й добробуту, зоря свободи і розквіту.
          Пошли нам, Боже, Шевченкового полум’яного духу, мудрості, віри у щасливе майбуття рідної України.

Учень:                         Свічку поставлю, свічку поставлю,

                                               Мов перед образом, перед тобою.

                                               І хоч у мріях народ свій заставлю

                                               Стати навколішки поряд зі мною.

                                               Благословенна хай буде година

                                               І тая хата, і село,

                                               Що Україні принесло

                                               З великих найбільшого сина.

Хай палає свічка.

                    Хай палає,

                    Поєднає нас вона в цей час.

                    Друзів голоси нехай лунають,

                    Слово й музика нехай єднають нас.

Запалюється свічка

Хор співає пісню « Зоре моя, вечірняя...». Дівчата в українських костюмах у цей час водять хоровод.

Зоре моя вечірняя,
Зійди над горою,
Поговорим тихесенько
В неволі з тобою.
Розкажи, як за горою
Сонечко сідає,
Як у Дніпра веселочка
Воду позичає.
Як широка сокорина
Віти розпустила...
А над самою водою
Верба похилилась;
Аж по воді розіслала
Зеленії віти,
А на вітах гойдаються
Нехрещені діти.
Звучить « Молитва » Д. Павличка.

         Отче наш, Тарасе всемогущий,

         Що створив нас генієм своїм,

         На моїй землі, як правда, сущий,

         Бющий у неправду, наче грім.

         Ти, як небо, став широкоплечо

         Над літами, що упали в грузь;

         Віку двадцять першого предтечо,

         Я до тебе одного молюсь.

         Дай нам силу ідолів знімати,

         З пєдесталів чорної олжі,

         Бурити казарми й каземати,

         Де виймають душу із душі.

         Не введи у спокушення слави,

         Вкинь за те у хижу ненависть,

         Мудрості і знамено криваве

         Дай нам не соромлячись носить.

         Поклади нам зорі на зіниці-

         Променем туди,де непроглядь.

         Хай підносять очі люди ниці,

         Хай в незрячих більма погорять.

         Мислям нашим дай ясне поліття,

         А поетам- спину,що не гнесь.

         Дай нам память на тисячоліття,

         Непокору і любов на днесь.

         І не одпусти нам ні на йоту

         Борг, забутий в клекотах забав,

         Сплатимо його із крові й поту.

         Тільки од лукавства нас позбав.

         Да святиться слово блискавиця,

         Що несе у вічну далечінь

         Нашу думу й пісню. Де святиться

         Між народами твоє імя.

         Амінь.

Всі учасники запалюють свічку, ставлять квіти до погруддя Шевченка.

Учень.

Над широким Дніпром у промінні блакить

І висока, і тиха могила.

В тій могилі співець незабутній лежить,

Що народу віддав свої сили,

Що народу віддав своє серце й пісні,

Свої мрії про зорі досвітні.

А навколо лани вдалині, вдалині

Розлетілись, як птиці блакитні.

Проектується покладання квітів біля пам’ятника

Учитель. З минулого віку і до наших часу, і далі - в майбутнє, у нові віки. День який явив світові Шевченка – великого сина великого народу. Повсякденно згадуємо ми свого пророка, який залишив нам прекрасні твори. А що ж залишимо своїм нащадкам ми?

Учень :  

Залишим у спадок новим поколінням            

Свої ідеали й свої устремління,             

Могутню Вкраїну, в якій наша сила,              

І геній Шевченка як нації крила.

Учень : 

 Залишим і те, що душею народу          

Зовуть недаремно від роду до роду,              

Як вищу красу і життєву основу,          

Залишимо Слово, Ім’я своє, Мову